Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року Справа № 920/2060/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіКруглікової К.С.(доповідач), суддів:Васищака І.М., Кузьменка М.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Обрій" LTD на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 рокуу справі№ 920/2060/14 Господарського суду Сумської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Обрій" LTD доПриватного спеціалізованого підприємства "УкрРосХим"простягнення 151 616,16 грн. за участю представників сторін:позивача: Брик Л.В., відповідача: Хижняк О.В.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій" LTD, звернулось до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви б/н від 12.01.15 року про зміну предмету позову, просило суд зобов'язати відповідача поставити позивачу КАС-32 (Карбомідоаміачна суміш) в кількості - 31,93 тони, а також стягнути з відповідача на користь позивача пеню за порушення строку поставки товару у розмірі 36300,00 грн. та витрати позивача по сплаті судового збору.

Позов мотивований невиконанням відповідачем зобов'язання за договором постачання № ДР-141 від 08.02.2013 щодо поставки всієї кількості оплачених позивачем мінеральних добрив КАС-32 (Карбомідоаміачну суміш) на суму 110 000,00 грн. в кількості 31,93 тони.

Рішенням господарського суду Сумської області від 04.02.2015р. у справі № 920/2060/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, ТОВ Агрофірма "Обрій" LTD звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 р. та рішення господарського суду Сумської області від 04.02.2015 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає, задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.02.2013 р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій" LTD та відповідачем - Приватним спеціалізованим підприємством "УкрРосХим" укладено договір № ДР-141, за умовами якого відповідач зобов'язувався поставити, а позивач сплатити і прийняти мінеральні добрива (товар) у продовж 2013 року згідно виставлених рахунків і підписаних сторонами специфікацій.

За умовами п. 2.2 договору відповідач здійснював поставку товару на умовах 100% попередньої оплати його вартості позивачем, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача, згідно виставлених рахунків відповідно до підписаних сторонами специфікацій.

Згідно п. 3.1 договору доставка товару здійснюється відповідачем згідно умов, обумовлених сторонами в специфікаціях.

Відповідно до підписаних сторонами специфікацій № 1-4 відповідач зобов'язувався поставити 1599,92 тонн мінеральних добрив.

Як вказував позивач, відповідач, в порушення умов договору постачання, за період з 25.03.2013 року по 07.05.2013 року частково поставив позивачеві товар в кількості 1518,57 тонн на загальну суму 5 223 493, 36 грн., в той час як ним здійснена оплата вартості товару на суму 5 333 493, 36 грн., тобто вартість недопоставленого товару становить 110 000,00 грн. Згідно Специфікації № 4 від 30 квітня 2013 року вартість однієї тонни КАС-32 (Карбомідоаміачна суміш) складає 3 445,00 грн.

Як зазначає позивач відповідачем недопоставлено позивачеві КАС-32 (карбомідоаміачна суміш) в кількості 31,93 тонни. на суму 110 000 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилався на те, що ним належним чином виконані умови укладеного договору, він здійснив 100% оплату за товар, а відповідач в свою чергу недопоставив йому товар у кількості 31,93 тонни на суму 110 000 грн. чим порушив умови договору, тому він просив суд зобов'язати відповідача поставити КАС-32 (Карбомідоаміачна суміш) в кількості - 31,93 тонни.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив про відсутність у відповідача обов'язку з поставки товару позивачу КАС-32 (Карбомідоаміачна суміш) в кількості - 31,93 тонни, оскільки позивачем не доведено факту перерахування грошових коштів за платіжним дорученням № 3328 від 21.06.2013 саме за "КАС" в рахунок договору постачання № ДР-141 від 08.02.2013, зважаючи також на те, що договір закінчив свою дію, а сплачений позивачем товар був поставлений відповідачем у повному обсязі. В зв'язку з відсутністю факту порушення відповідачем строків поставки, позовні вимоги по стягненню з відповідача пені попередні судові інстанції вважали безпідставними.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки попередніх судових інстанцій є передчасними, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом даного господарського спору є вимога позивача про виконання відповідачем зобов'язання за договором постачання № ДР-141 від 08.02.2013 щодо поставки всієї кількості оплачених позивачем мінеральних добрив КАС-32 (Карбомідоаміачну суміш) на суму 110 000,00 грн. в кількості 31,93 тонни.

Статтями 11, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Як зазначає позивач, відповідачем не виконано зобов'язання за договором постачання № ДР-141 від 08.02.2013 щодо поставки оплачених позивачем мінеральних добрив КАС-32 (Карбомідоаміачну суміш) на суму 110 000,00 грн. в кількості 31,93 тони за платіжним дорученням № 3328 від 21.06.2013.

Як було досліджено судами, 21.06.2013 позивач, платіжним дорученням № 3328 перерахував відповідачу суму коштів в розмірі 155 185,45 грн. (підтверджується банківською випискою від 21.06.2013 банку відповідача, призначенням платежу вказано - за КАС згідно рахунку №2 від 14.04.2013 р.).

Як зазначав відповідач, за погодженням з позивачем, дана сума була рознесена відповідачем наступним чином: за отриманий товар (два резервуари) в сумі 110 000,00 грн. згідно договору № ДР-399 від 02.04.2013 р., часткове погашення суми боргу за отриманий з відстрочкою платежу товар згідно договору № ДР-141 від 08.02.2013 р. в сумі 45 185,45 грн.

Розглядаючи спір, попередні судові інстанції не врахували, що позивачем були перераховані кошти саме за мінеральні добрива КАС-32 (Карбомідоаміачну суміш), згідно з укладеним договором, а не за резервуари за іншим договором, який нібито укладений між сторонами.

Ні суд першої інстанції, ні апеляційний господарський суд зазначеному не надали належної оцінки і не перевірили чи міг відповідач самовільно без узгодження з позивачем зарахувати 110 000 грн. за інший товар в той час як вони перераховані за мінеральні добрива КАС-32, що підтверджується платіжним дорученням .

Таким чином, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні належні докази погодження позивачем на зарахування коштів, які він сплатив згідно договору №ДР-141 за мінеральні добрива КАС-32, як оплату за поставку резервуарів. При цьому, ні місцевий господарський суд ні апеляційний в своїх рішеннях не наводять жодних доказів , на підставі яких відповідачем здійснено такий розподіл перерахованих позивачем коштів в сумі 155 185,45 грн.(на поставку резервуарів та на погашення суми боргу за отриманий з відстрочкою платежу товар).

Між тим, відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вимоги зазначених законів, колегія суддів вважає, що попередніми судовими інстанціями також не надано належної оцінки та не перевірено доводи позивача щодо його погодження на зарахування коштів в рахунок інших платежів, а саме на оплату двох резервуарів та на погашення суми боргу за товар, оскільки в матеріалах справи такі докази відсутні, а акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" , оскільки він підписаний лише бухгалтером, а не керівником підприємства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарським судом Сумської області та Харківським апеляційним господарським судом при розгляді даної справи та прийнятті судових рішень неповно з'ясовані дійсні обставини, не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що стало підставою для передчасних висновків, зроблених при вирішенні спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний и об'єктивний розгляд у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п.3 ч.1 ст. 111-9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів вважає, що при вказаних обставинах рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції не можуть бути залишені без змін та підлягають скасуванню у повному обсязі з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, перевірити доводи і заперечення сторін, прийняти заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи та вирішити спір відповідно до норм чинного законодавства.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Обрій" LTD задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року та рішення Господарського суду Сумської області від 04.02.2015 року у справі №920/2060/14 скасувати.

Справу №920/2060/14 направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області в іншому складі суддів.

ГоловуючийК. Круглікова Судді:І.Васищак М. Кузьменко